«Зараз уже ми кожну добу забезпечуємо результати наших далекобійних санкцій проти Росії, також санкцій середньої дальності. Важливо, щоб наші люди в Криму та в інших частинах окупованої території України розуміли, що українська мета – тільки в тому, щоб зробити продовження окупації для окупанта максимально непідйомним. І ми це робимо. Відзначу також наші операції проти російської нафтової галузі. Їм дуже далеко до стабілізації, хоча вони пробують розказувати щось інше. Треба закінчувати цю війну, і тільки це може бути кроком до нормальності. Хочу подякувати сьогодні всім нашим воїнам – кожному й кожній, хто бʼється заради України, і особливо на таких складних ділянках, як Донеччина, Запорізька область, Харківщина.

Тривають бої також і за Костянтинівку, яку Путін вже приписав собі, але зрозуміло – ніколи не ризикне там з’явитись. Бо насправді його – це тільки Москва, Петербург та резиденції. В цьому й найбільший цинізм цієї війни: особа, яка спирається тільки на своє ближнє коло, на Москву та на улюблені резиденції, спалює все, до чого він може дотягнутися, і вбиває навіть своїх же громадян по тридцять тисяч на місяць щонайменше – просто щоб він один не ухвалював рішення про мир і надалі. В цьому червні – теж майже 30 тисяч підтверджених уражень російських окупантів на фронті – убитими та важкопораненими. Перші за кількістю уражень серед наших захисників – Центр спецоперацій “Альфа” СБУ, – дякую, воїни! Будемо забезпечувати більше засобів для всіх наших підрозділів – від дипстрайків та тих, що зосереджені на середній дальності й на фронтовому захисті».

Звернення Володимира Зеленського наприкінці 1593-го дня війни.