Корисно чи шкідливо Термін “сентиментальність” походить від французького “sentiment”, що означає “почуття”.
Американська психологічна асоціація визначає сентиментальність як стан, коли певні переживання надмірно впливають на людину, особливо якщо вони мають романтичний відтінок. А платформа Zen Life вважаає її здатністю гостро та глибоко проживати життя.
Проявляється це так: підвищена чутливість викликає короткочасні емоційні сплески, під час яких настрій різко змінюється. Реакція може переходити у сльози або яскраве зовнішнє вираження почуттів. Людина здається занадто вразливою та незахищеною, хоча насправді її емоції не завжди свідчать про слабкість. Сентиментальні люди – слабкі чи сильні?
У чому сенс сентиментальності Як зрозуміти, що людина сентиментальна: якщо ситуація, яка для більшості не має великого емоційного забарвлення, викликає у когось феєричну реакцію та щире співпереживання, – це свідчить про підвищену чутливість і тонку емоційну організацію. Однак це не та риса, яка знецінює людину чи робить її менш успішною.
Сентиментальність може проявлятися у будь-кого – незалежно від статі, віку чи соціального статусу. Головна її відмінність – дуже низький поріг емоційної чутливості.
Відомий професор бізнесу і філософії Техаського університету Роберт Соломону своїй книзі “На захист сентиментальності” наголосив, що сентиментальні люди навіть сильніші та успішніші за інших, оскільки вони мають такі якості:
– розвинений емоційний інтелект, що допомагає краще розуміти інших та керувати своїми переживаннями;
– внутрішню впевненість та готовність відкрито говорити про свої почуття;
– повагу до емоцій оточуючих, адже вони хотіли б, щоб і їхні емоції поважали.
Бурхливі емоції у сентиментальних людей часто викликають:
– діти та милі тваринки;
– фотографії, що повертають до важливих спогадів;
– спостереження за проявами чужої ніжності чи чиїсь особисті історії.
Іноді корисно дозволити собі емоції, щоб уникнути їх накопичення й зберегти здатність тонко відчувати світ. Головне – робити це тактовно та делікатно.
Не слід забувати про те, що надмірна емоційність може спричинити труднощі в комунікації та викликати внутрішній дискомфорт. Тому варто розібратися, як саме показувати почуття, не нашкодивши собі й не втративши емпатійності. Плюси та мінуси сентиментальності Психологи вважають, що сентиментальністю людей наділяє природа. Адже це одна з рис, що формує індивідуальність. Головне – щоб вона не погіршувала якість життя, а була способом самовираження.
Британський кримінальний психіатр Ентоні Малкольм Деніелс, більш відомий за псевдонімом Теодор Далримпл, зазначав, що сентиментальність – не тотожна доброті. Але люди з підвищеною чутливістю часто викликають симпатію, оскільки вони прагнуть робити добро – займатися благодійністю чи допомагати іншим.
А сльози, які вони часто не можуть стримати, є корисними, адже вони допомагають:
– вивільнити негатив;
– висловити свої почуття;
– встановити тісніший емоційний зв’язок з іншими.
Однак надмірні реакції можуть заважати у повсякденному житті, збивати з правильного шляху, призводити до емоційного виснаження чи навіть – до депресивних станів. А, крім того, занурюючись у проблеми інших, можна навіть втратити себе.
Для того, щоб упоратися з надлишком своїх переживань, корисно:
– аналізувати власні емоції та стани;
– ставити себе на місце інших, щоб звикнути до різних емоційних фонів і менше реагувати занадто різко.
Також допомагають творчі заняття – музика, малювання, поезія, танці. Фізична активність ефективно “переплавляє” емоції в силу та енергію. Хто більш вразливий – чоловіки чи жінки
Хто схильний бути сентиментальним Класичним образом сентиментальної особистості часто вважають меланхоліка, який виріс у середовищі творчих та вільнодумних людей. Проте чутливість властива й сангвінікам, і холерикам. Усе залежить від функціонування півкуль головного мозку: активніша права півкуля посилює емоційність.
Одне з найпопулярніших запитань стосовно сентиментальності – чи залежить вона від статі. Науковці дійшли висновку, що природних відмінностей майже не існує, але є нюанси:
– психіка жінок гнучкіша та швидше адаптується;
– чоловіки частіше плачуть від радості, жінки – через смуток;
– жінки мислять системно та глибше проживають ситуації, тоді як чоловіки схильні до лінійного мислення;
– суспільство з дитинства навчає хлопчиків стримувати емоції, а дівчат – навпаки, висловлювати їх;
– гормони також відіграють роль: високий тестостерон знижує емоційність, тоді як прогестерон у жінок підсилює чутливість, особливо перед менструацією чи під час вагітності.
З віком рівень тестостерону у чоловіків падає, і їх емоційність поступово зростає. У цей період часто з’являється у них сльозливість та потреба у підтримці близьких. Залежність сентиментальності від віку Загалом прояви сентиментальності не мають чітко визначеного вікового моменту, адже це особистісна риса, що формується під впливом багатьох чинників: індивідуальних характеристик, моделі виховання, пережитих подій та навіть гормональних процесів.
Однак існують періоди, коли емоційна чутливість може посилюватися чи проявлятися яскравіше:
– дитячі та підліткові роки – у цей час емоційний розвиток відбувається особливо інтенсивно. Під час статевого дозрівання гормони можуть провокувати сильніші емоційні реакції, що робить дітей і підлітків більш сприйнятливими, чуйними та схильними до співпереживання;
– дорослий і пізніший вік – багато людей помічають, що з роками стають емоційно м’якшими – зазвичай після 40-60 років. Це може бути наслідком переосмислення життєвих пріоритетів, накопиченого досвіду, змін у світогляді, а також певних фізіологічних і гормональних процесів.
У той же час є люди, котрі чутливі завжди, незалежно від свого віку. Вважається, що така сентиментальність пов’язана з дуже делікатною внутрішньою організацією та їхньою природною емоційною вразливістю.
Оксана Тарасенко